Як дядько Лев одного разу застряг на хмарі
Якось у п’ятницю дядько Лев, Орест і я сиділи у дворі. День був похмурий, і ми дивились на хмари у небі. Я щомиті бачив у хмарах різні речі і форми: тигра, ящірку, людське обличчя, окуляри. І щоразу віяв вітер і ті форми змінював. Це було класно, і я сказав:
— Як класно! От би можна було кататись на хмарах.
— Кататись на хмарах? Та ну, — сказав Орест. — На хмарі неможливо сидіти. Хмари зроблені з водяної пари.
Дядько Лев глянув на небо і мовив:
— А я одного разу катався на хмарині.
— Що? Правда? — запитав я.
— Так, було зі мною таке, — відповів дядько Лев.
— Я пішов на компі пограю, — сказав Орест і пішов у дім, ніби й не почув слів дядька Лева. Оповідка дядька Лева його не зацікавила.
— Коли це було? Коли ти катався на хмарині? — запитав я дядька Лева.
— Коли був у румунських степах, — відповів той. — І не просто катався, а ще й застряг на ній.
— Не може бути! Що, правда можна застрягти на хмарині? — я перевів погляд із обличчя дядька Лева на хмари, що пливли у небі.
— Усе почалося під час моєї подорожі Хмарним Лісом у Країні Велетнів, що в румунських степах, — почав розповідати дядько Лев. — Я вирушив до Країни Велетнів, щоб дослідити традиції велетнів і велеток. І от якось побачив на дереві папірчик, пришпилений до стовбура стрілою. Підійшовши, я побачив, що на папірчику дещо написано. І от що саме:
Як дядько Лев одного разу застряг на хмарі
Якось у п’ятницю дядько Лев, Орест і я сиділи у дворі. День був похмурий, і ми дивились на хмари у небі. Я щомиті бачив у хмарах різні речі і форми: тигра, ящірку, людське обличчя, окуляри. І щоразу віяв вітер і ті форми змінював. Це було класно, і я сказав:
— Як класно! От би можна було кататись на хмарах.
— Кататись на хмарах? Та ну, — сказав Орест. — На хмарі неможливо сидіти. Хмари зроблені з водяної пари.
Дядько Лев глянув на небо і мовив:
— А я одного разу катався на хмарині.
— Що? Правда? — запитав я.
— Так, було зі мною таке, — відповів дядько Лев.
— Я пішов на компі пограю, — сказав Орест і пішов у дім, ніби й не почув слів дядька Лева. Оповідка дядька Лева його не зацікавила.
— Коли це було? Коли ти катався на хмарині? — запитав я дядька Лева.
— Коли був у румунських степах, — відповів той. — І не просто катався, а ще й застряг на ній.
— Не може бути! Що, правда можна застрягти на хмарині? — я перевів погляд із обличчя дядька Лева на хмари, що пливли у небі.
— Усе почалося під час моєї подорожі Хмарним Лісом у Країні Велетнів, що в румунських степах, — почав розповідати дядько Лев. — Я вирушив до Країни Велетнів, щоб дослідити традиції велетнів і велеток. І от якось побачив на дереві папірчик, пришпилений до стовбура стрілою. Підійшовши, я побачив, що на папірчику дещо написано. І от що саме:
- לשמור רשימת מועדפים משלך
- לקבל המלצות קריאה אישיות
- לדעת על ספרים חדשים ומבצעים
- לשמור רשימת מועדפים משלך
- לקבל המלצות קריאה אישיות
- לדעת על ספרים חדשים ומבצעים
.jpg)
